Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 36
Зменшення корисності активів

Мета цього Стандарту – визначити процедури, які суб’єкт господарювання застосовує для забезпечення обліку своїх активів за сумою, яка не є більшою ніж сума їх очікуваного відшкодування. Актив обліковують за сумою більшою, ніж сума його очікуваного відшкодування, якщо його балансова вартість перевищує суму, що підлягає відшкодуванню внаслідок використання або продажу актива. Якщо це відбувається, актив визначають як актив, корисність якого зменшилася, і в цьому випадку Стандарт вимагає, щоб суб’єкт господарювання визнавав збиток від зменшення корисності. Стандарт визначає, коли суб’єктові господарювання належить сторнувати збиток від зменшення корисності і як розкривати інформацію про активи, корисність яких зменшилася.

 Основний принцип МСБО 36 полягає в тому, що актив не повинен відображатися у фінансовій звітності на суму, що перевищує найвищу суму, яка підлягає відшкодуванню внаслідок його використання або продажу. Якщо балансова вартість перевищує суму відшкодування, актив вважається знеціненим. Суб’єкт господарювання повинен зменшити балансову вартість активу до його відшкодовуваної вартості та визнати збиток від знецінення.

Якщо є яка-небудь ознака того, що корисність актива може зменшитися, суму очікуваного відшкодування слід оцінювати для окремого актива. Якщо неможливо оцінити суму очікуваного відшкодування окремого актива, суб’єкт господарювання має визначати суму очікуваного відшкодування одиниці, яка генерує грошові кошти і до якої належить актив (одиниця актива, яка генерує грошові кошти).

МСБО 36 застосовується до всіх активів, за винятком тих, для яких інші стандарти розглядають питання знецінення. Винятки включають запаси, відстрочені податкові активи, активи, що виникають із виплат працівникам, фінансові активи в рамках застосування МСФЗ 9, інвестиційну нерухомість, що оцінюється за справедливою вартістю, біологічні активи в рамках МСБО 41, деякі активи, що виникають із договорів страхування, і не- оборотні активи, утримувані для продажу.

Сума відшкодування таких активів у рамках МСБО 36 повинна оцінюватися щороку: нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання; нематеріальні активи, які ще не придатні для використання; та гудвіл, придбаний у результаті об’єднання бізнесу. Сума відшкодування інших активів оцінюється лише тоді, коли є ознаки того, що актив може бути знецінений. Сума відшкодування – це більша з (а) справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж і (б) вартості використання.

Справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж – це ціна продажу між добре обізнаними сторонами за вирахуванням витрат на вибуття.

Цінність використання активу – це очікувані майбутні грошові потоки, які дасть актив у його поточному стані, дисконтовані до теперішньої вартості з використанням відповідної ставки дисконтування. Іноді вартість використання окремого активу не може бути визначена. У цьому випадку сума відшкодування визначається для найменшої групи активів, яка генерує незалежні грошові потоки (одиниця, що генерує грошові кошти). Зменшення гудвілу оцінюється з огляду на суму відшкодування одиниці(ів), що генерує грошові кошти, до якої він розподілений.

Збиток від знецінення негайно визнається у прибутку або збитку (або у сукупному доході, якщо він є зменшенням від переоцінки відповідно до МСБО 16 або МСБО 38). Балансова вартість активу (або одиниці, що генерує грошові кошти) зменшується. У підрозділі, що генерує грошові кошти, спочатку зменшується гудвіл; тоді інші активи зменшуються пропорційно. Нарахування зносу (амортизації) коригуються в майбутніх періодах для розподілу переглянутої балансової вартості активу протягом строку його корисного використання, що залишився.

Збиток від знецінення гудвілу ніколи не сторнується. Для інших активів, коли обставини, що спричинили знецінення, вирішено сприятливо, збиток від зменшення корисності негайно сторнується у прибутку або збитку (або у сукупному доході, якщо актив переоцінюється згідно з МСБО 16 або МСБО 38). Після сторнування балансова вартість активу збільшується, але не вище суми, яка була б без попереднього збитку від знецінення. Знос (амортизація) коригується в майбутніх періодах.

Тлумачення IFRIC 10 «Проміжна фінансова звітність та знецінення» передбачає, що суб’єкт господарювання не сторнує збитки від знецінення, визнані у попередньому проміжному періоді щодо гудвілу.