Сфера застосування

Об’єкт господарювання повинен застосовувати МСФЗ 17 «Страхові контракти» до: 

  • контрактів страхування та перестрахування, емітентом яких він є;
  • контрактів перестрахування, які він уклав; та
  • інвестиційних контрактів з характеристиками дискреційної участі, емітентом яких він є, за умови, що він також є емітентом страхових контрактів.

Зміни у сфері застосування порівняно з МСФЗ 4

  • вимога про те, що для того, щоб застосовувати страховий стандарт до інвестиційних контрактів з характеристиками дискреційної участі, суб’єкт також має емітувати страхові контракти.
  • можливість застосовувати МСФЗ 15 «Доходи від реалізації за договорами з клієнтами» до контрактів з фіксованою оплатою, за умови відповідності певним критеріям.

Рівень агрегування

МСФЗ 17 вимагає від суб’єктів ідентифікувати портфелі страхових контрактів, які складаються з контрактів, що підпадають під однакові ризики та управляються спільно. Кожний портфель емітованих страхових контрактів слід поділити щонайменше на три групи:

  • група контрактів, які є обтяжливими при первісному визнанні, якщо такі існують;
  • група контрактів, які при первісному визнанні не мають значної ймовірності стати обтяжливими у майбутньому, якщо такі існують; та
  • група решти контрактів у портфелі, якщо такі існують. 

Суб’єкту не дозволено включати в одну групу контракти, емітовані з різницею більше одного року. Крім того, якщо портфель може бути поділений на різні групи тільки тому, що закон чи підзаконний акт обмежують практичну можливість для суб’єкта встановлювати різні ціни чи рівень виплат утримувачам полісів з різними характеристиками, то суб’єкт може включити такі контракти в одну групу.

Огляд нової моделі бухгалтерського обліку

Стандарт вимірює страхові контракти або відповідно до загальної моделі, або за спрощеною версією цієї моделі, яка називається «підхід розподілу страхової премії». Загальна модель визначена таким чином, щоб при первісному визнанні суб’єкт вимірював групу контрактів як сукупну суму (a) суми грошових потоків за виконанням зобов’язань (FCF), до яких включають зважені з урахуванням ймовірності оцінки майбутніх грошових потоків, коригування на відображення вартості грошей з урахуванням фактора часу (TVM) та фінансові ризики, пов’язані з такими майбутніми грошовими потоками, а також коригування на нефінансовий ризик; та (b) маржі за контрактні послуги (CSM).

Під час наступного вимірювання поточна вартість групи страхових контрактів наприкінці кожного звітного періоду є сумою зобов’язання на решту періоду покриття та зобов’язання за пред’явленими вимогами. Зобов’язання на решту періоду покриття складається з FCF, пов’язаних з майбутніми послугами, та CSM групи на таку дату. Зобов’язання за пред’явленими вимогами вимірюється як FCF, пов’язані з минулими послугами, розподіленими до групи на таку дату.

Суб’єкт може спростити вимірювання зобов’язання на решту періоду покриття групи страхових контрактів, застосовуючи підхід розподілу страхової премії, за умови, що під час первісного визнання суб’єкт обґрунтовано очікує, що у такий спосіб можна досягти розумного наближення до загальної моделі, або якщо період покриття кожного контракту в групі становить один рік чи менше.

Представлення у звіті про фінансовий результат діяльності

Суб’єкт повинен розділити суми, визнані у звіті (звітах) про фінансовий результат, на результат від страхових послуг, який складається зі страхових надходжень та витрат від страхових послуг, та  на страхові фінансові доходи та витрати. Доходи та витрати від контрактів перестрахування, утримувачем яких є суб’єкт, мають бути представлені окремо від витрат чи доходів від емітованих страхових контрактів.

Суб’єкт повинен відображати у прибутках чи збитках доходи, які виникають від груп емітованих страхових контрактів, а також витрати за страховими послугами, які виникають від групи емітованих ним страхових контрактів, що складаються з пред’явлених вимог та понесених витрат за послугами страхування. З доходів та витрат за страховими послугами необхідно виключити будь-які інвестиційні компоненти.

Перехід

Суб’єкт застосовує стандарт ретроспективно, окрім випадків, коли це практично нездійсненно, у такому разі суб’єкти мають можливість застосувати модифікований ретроспективний підхід або підхід справедливої вартості.

На дату первісного визнання стандарту ті суб’єкти, які вже використовують МСФЗ 9, можуть ретроспективно перегрупувати та перекласифікувати фінансові активи відносно діяльності, пов’язаної з контрактами, на які поширюється дія цього стандарту.