Автор: Доденко Дмитро
Використання інструментів сash management дає можливість фінансовому директору
найбільш ефективно вирішити завдання оперативного управління грошовими потоками
на підприємстві, удосконалити роботу казначейства та домогтися
економії часових та фінансових ресурсів
Керівництво компанії свого часу поставило переді мною завдання максимально оптимізувати схему роботи фінансових потоків між філіями. Мною було запропоновано застосувати схему з використанням інструментів сash-management, яка вже третій рік впроваджена в нас і успішно працює.
Зі складностями централізованого управління фінансовими потоками стикаються не тільки компанії, що мають розвинену регіональну мережу філій, але також великі та середні холдинги. Використання інструментів управління грошовими потоками ускладнено тим, що підприємства, які входять у холдинг, мають розрахункові рахунки у різних банках, у яких умови обслуговування, терміни та форми надання інформації часом значно різняться. З цієї причини казначейство компанії, що управляє, не має можливості в оперативному режимі отримувати всю необхідну інформацію для оцінки ліквідності кожного з підлеглих підприємств, а отже — і групи в цілому, що значно знижує ефективність використання оборотних активів холдингу.
У разі консолідації коштів групи банк, ухвалюючи рішення про надання кредиту, розглядає вже не окремі підприємства, а групу загалом, що суттєво покращує умови кредитування.
Але навіть якщо рахунки переведені в один банк, рідко який холдинг використовує весь комплекс численних інструментів управління готівкою. Це означає, що група компаній несе додаткові витрати на підтримку кредитних лімітів регіональних підрозділів та позбавлена можливості активно керувати оборотним капіталом. Крім того, знижується рівень контролю головної компанії за ефективністю умов обслуговування рахунків філій та рівнем тарифів за операціями, а також за витратами філій. Використання сервісів сімейства сash-management дає можливість не лише оптимізувати функції казначейства, але і збільшити резерв самофінансування групи компаній. Витрати групи обслуговування кредитів у своїй значно зменшуються.
Є з чого вибрати
Усі інструменти управління грошовими потоками можна поділити на чотири групи. Оскільки ці інструменти ще не набули широкого поширення в українських компаніях, з метою ознайомлення коротко зупинюся на їхніх можливостях.
Перша група – послуги, пов’язані з контролем грошових потоків:
- Контроль та облік операцій після їх здійснення. Ця послуга являє собою збирання та передачу в головну компанію інформації про операції за всіма рахунками підприємств, що входять до холдингу. За потреби такий сервіс доповнюється можливостями агрегування інформації про платежі у необхідних аналітичних розрізах (по валютах, підприємствах, регіонах тощо). Сюди входить послуга з ідентифікації платежів (розпізнавання дебіторів та призначення платежів в автоматичному режимі).
- Попередній контроль (акцепт) видаткових операцій дочірніх підприємств із боку головної компанії. Ця послуга дозволяє холдингу запровадити правило «третього підпису» представника головної компанії на видаткових платіжних документах, залишивши регіональним підприємствам можливість (і обов’язок) самостійного ведення господарської діяльності та формування платіжних доручень.
- Пряме управління грошима з компанії. Ця послуга актуальна для холдингів із жорстко централізованими функціями управління фінансовими потоками.
Друга група – послуги, спрямовані на забезпечення можливості оперативного, низьковитратного та високоприбуткового використання власних та позикових коштів.
Ключовою в цій групі є послуга, яка називається зарубіжними джерелами кеш-пулінг (сash pooling). Розрізняють два основні види кеш-пулінгу:
- Із реальним перерахуванням коштів на один рахунок (zero balancing). Рахунок, який перераховуються кошти з інших рахунків пула, мають позитивний залишок, і з якого закриваються заборгованості по рахунках пула з негативним залишком, називають майстер-рахунком;
- Без перерахування коштів (notional pooling). В цьому випадку ніякого реального руху коштів між рахунками пулу не відбувається, але при розрахунку відсотків за кредитами/депозитами та/або при виконанні платежів залишки на рахунках, що входять до пулу, розглядаються спільно.
І для першого, і для другого виду кэш-пулинга можливі різні параметри реалізації.
Третя група — послуги, призначені для зниження операційних витрат клієнтів.
Наприклад, для клієнтів з великою кількістю контрагентів-платників та/або одержувачів платежів – це послуга зі збору платежів від фізичних осіб на користь сервісних компаній (операторів стільникового зв’язку, супутникового телебачення тощо). Зазначений приклад, крім централізованого формування відповідної звітності, передбачає організацію у банку спеціальних процедур, що передбачають вказівку у платіжних документах, які приймаються від платників-фізичних осіб, додаткових унікальних для кожного одержувача коштів (продавця послуг) реквізитів.
Або платежі на користь фізичних осіб на основі реєстрів платежів – виконання великої кількості платежів клієнта на користь фізичних осіб на основі реєстрів та зведених платіжних доручень до них.
До цієї групи входить віддалене управління розрахунками та інтеграція з автоматизованими обліковими системами клієнтів.
До сімейства інструментів сash management належить також продукт standing order — «регулярні платежі», за допомогою якого компанія має можливість здійснювати платежі з фіксованою періодичністю (щомісяця, щотижня тощо) на фіксовану суму одному й тому ж отримувачу.
| Група інструментів | Інструменти | Ключові моменти /Додаткові можливості |
|---|---|---|
| Послуги, пов’язані з контролем грошових потоків | Контроль та облік операцій після їх здійснення | Збір та передача в головну компанію інформації про операції за всіма рахунками підприємств, що входять до холдингу. Ідентифікація платежів (розпізнавання дебіторів та призначення платежів в автоматичному режимі). За потреби доповнюється можливостями агрегування інформації про платежі у потрібних аналітичних розрізах (по валютах, підприємствах, регіонах тощо). |
| Попередній контроль (акцепт) видаткових операцій дочірніх підприємств із боку головної компанії. | Дозволяє холдингу запровадити правило «третього підпису» представника головної компанії на видаткових платіжних документах, залишивши регіональним підприємствам можливість (і обов’язок) самостійного ведення господарської діяльності та формування платіжних доручень. | |
| Пряме управління грошима з головної компанії. | Послуга є актуальною для холдингів із жорстко централізованими функціями управління фінансовими потоками. | |
| Послуги, спрямовані на забезпечення можливості оперативного, низьковитратного та високоприбуткового використання власних та позикових коштів (Cash Pooling) | Консолідація коштів групи на одному рахунку для проведення платежів підприємств за рахунок коштів групи та для оптимізації процентів за кредитно-депозитними операціями | Рахунок, на який перераховуються кошти з інших рахунків пула, що мають позитивний залишок, і з якого закриваються заборгованості по рахунках пула з негативним залишком, називають майстер-рахунком. |
| Проведення платежів підприємства за рахунок коштів інших підприємств групи | Майстер-рахунок не використовується | |
| Оптимізація відсотків за кредитно-депозитними операціями без перерахування коштів (notional pooling) | Реального руху коштів між рахунками пулу не відбувається, але при розрахунку відсотків за кредитами/депозитами залишки на рахунках, що входять до пулу, розглядаються спільно | |
| Послуги, призначені для зниження операційних витрат клієнтів | Проведення розрахунків із великою кількістю контрагентів | Послуги зі збору платежів від фізичних осіб на користь сервісних компаній (операторів стільникового зв’язку, супутникового телебачення тощо) або платежі на користь фізичних осіб на основі реєстрів платежів |
| Віддалене управління розрахунками та інтеграція з автоматизованими обліковими системами клієнтів | Різні варіанти системи «Клієнт-Банк» та Інтернет-банкінгу | |
| standing order — ««регулярні платежі» | Здійснення платежів з фіксованою періодичністю (щомісяця, щотижня тощо) на фіксовану суму одному й тому ж отримувачу |
Переваги консолідації коштів
Докладніше я хотів би зупинитися на інструментах другої групи, які дають змогу реально економити на залученні позикових коштів. Припустимо, що одна філія компанії має у своєму розпорядженні велику суму грошей на залишку на рахунку, а іншій філії терміново необхідні кошти для проведення платежів, наприклад, сплатити поставку сировини, комплектуючих або виплатити заробітну плату співробітникам, але грошей у неї на залишку в необхідній кількості немає. Процедура перекидання коштів із рахунку однієї філії на рахунок іншої займе певний час. Крім цього, це рішення необхідно узгодити з фінансовим центром головної компанії, на що також потрібен час. В результаті друга філія ризикує понести штрафні санкції за невчасне виконання зобов’язань. Варіантом рішення може стати залучення «коротких грошей» за допомогою овердрафту, однак це один із найдорожчих кредитних ресурсів, що незмінно спричинить зростання відсоткових витрат. Крім того, регіональні фінансисти першої філії можуть помістити надлишок коштів з розрахункового рахунку на короткостроковий депозит, проте процентна ставка за таким розміщенням буде значно нижчою від ставки овердрафту.
Сила в єдності та ліквідності
Олена Крамар, начальник відділу управління грошовими потоками (Cash Management), OTP Bank:
— При автоматичної консолідації коштів серед рахунків групи клієнтів визначається майстер-рахунок, на який відбувається перерахування залишків з інших рахунків. Це продукти з управління ліквідністю коштів:
zero balancing – автоматичне обнулення субрахунків на певний момент часу з консолідацією коштів на майстер-рахунку;
target balancing — дозволяє регулювати суму коштів та/або залишку коштів на рахунках після перерахування;
sweeping – консолідація коштів на майстер-рахунку на щоденній основі після закриття операційного дня;
notional pooling — віртуальна консолідація коштів кількох об’єднаних у групу розрахункових рахунків.
Процедура перекидання коштів із рахунку однієї філії на рахунок іншої займе певний час. Крім цього, це рішення необхідно узгодити з фінансовим центром головної компанії, на що також потрібен час. В результаті друга філія ризикує понести штрафні санкції за невчасне виконання зобов’язань. Варіантом рішення може стати залучення «коротких грошей» за допомогою овердрафту, однак це один із найдорожчих кредитних ресурсів, що незмінно спричинить зростання відсоткових витрат. Крім того, регіональні фінансисти першої філії можуть помістити надлишок коштів з розрахункового рахунку на короткостроковий депозит, проте процентна ставка за таким розміщенням буде значно нижчою від ставки овердрафту.
Такі схеми можливі як із встановленням овердрафту за рахунками (або окремим рахунком, чи групи рахунків), так і у межах позитивних залишків коштів. Для зручності управління існують різні налаштування системи, що дозволяють використовувати різні варіанти перерахування та графіки, узгоджені з клієнтом, щоб максимально точно настроїти систему для потреб конкретного клієнта. При цьому можливі такі варіанти перерахування коштів: перерахування коштів із встановленням незнижуваного залишку на рахунок; перерахування фіксованої суми коштів; використання «накопичувального» залишку (перерахування відбувається тільки якщо на субрахунку накопичена певна сума коштів); можливість використовувати багаторівневу систему субрахунків. Перерахування коштів може здійснюватися на кілька рахунків, в такий спосіб можна як консолідувати, так і розподіляти кошти між рахунками групи.
Донедавна поширення продуктів сash management було сильно обмежене українським податковим та бухгалтерським законодавством, а також валютним регулюванням. На сьогоднішній день ситуація покращилася, але є істотні обмеження щодо застосування продуктів сash management. Зокрема, не врегульовані внутрішньохолдингові розрахунки, існують певні складності впровадження міжнародних продуктів. Обмеження валютного законодавства застосування продуктів сash management пов’язані насамперед: з необхідністю здійснення банком функцій агента валютного контролю; неможливістю вільного перерахування коштів з поточних рахунків клієнтів-резидентів України в іноземній валюті без надання необхідних документів, які дозволяють таке перерахування згідно з режимом рахунку відповідно до нормативних документів НБУ. Адаптація тих чи інших послуг і продуктів до потреб клієнтів і водночас до вимог чинного законодавства призводить до того, що значна частина послуг сash management є індивідуальним рішенням, спрямованим на задоволення потреб певного сегменту ринку.
У нашій компанії надається перевага саме інструментам другої групи, при цьому використовується система внутрішнього сash management, тобто без участі банку. Подібний підхід дозволяє максимально прискорити перекидання ресурсів між філіями за рахунок економії часу від моменту прийняття рішення до його реалізації, а таку вигоду важко переоцінити. Ще один безперечний плюс: у нас депозити та кредити відкриваються на дві компанії з найвищим кредитним рейтингом у банків (на рахунках яких і відбувається консолідація ресурсів). Завдяки цьому ми отримуємо максимально вигідні ставки як депозиту, так і кредиту.
Має свої переваги і схема, в якій послуги сash management надаються банком. У такому разі є кілька варіантів автоматичної консолідації коштів групи підприємств (сash pooling).
Перший варіант полягає у використанні єдиного залишку (zero balancing). Рахунки підприємств, які входять у групу, об’єднуються у одну систему (пул). Щоденно грошові залишки з цих рахунків (повністю або з урахуванням встановленого ліміту) перераховуються на рахунок одного з учасників групи. Цей рахунок називається майстер-рахунком. Протягом дня банк проводить платежі учасників, а від’ємні залишки з їх рахунках покриває з допомогою перерахування коштів із майстер-рахунка. Залишок коштів на майстер-рахунку розміщується на депозит. За недостатності коштів у групи на майстер-рахунку відкривається кредит.
Другий варіант не передбачає використання майстер-рахунку. При недостатності коштів для проведення платежу в одного з учасників пулу система автоматично перераховує кошти від іншого учасника (який має їх в наявності). Вибір учасника-донора у такому разі визначається зі встановленої пріоритетності учасників, ліміту залишку на рахунках та інших встановлених правил. Майстер-рахунок при цьому не використовується. І в першому, і в другому варіанті автоматизація платежів труднощів не викликає. Це лише питання організації правил (алгоритму) проведення платежів.
Третій варіант – віртуальна консолідація (nоtional pooling). У цьому випадку реального перерахування коштів між рахунками пулу не відбувається, але при розрахунку відсотків за кредитами/депозитами залишки на рахунках, що входять до пулу, розглядаються спільно. У разі консолідації коштів групи банк, приймаючи рішення про надання кредиту, розглядає не окремі підприємства, а групу загалом, що значно поліпшує умови кредитування.
Корпоративний сash management: трансляція банківських технологій на ринок багатофіліальних компаній
Олександр Жарко, фінансовий директор компанії «МКС»:
— У нашій компанії фактично впроваджено модель управління коштами, подібну до інструменту сash pooling, але без участі банку. У мережу включені як окремі юридичні особи, так і ЦФО без статусу юридичної особи. Я мав досвід застосування системи «міжфіліальне управління ліквідністю» у банку та переніс схему до компанії. У рамках однієї юрособи з величезною філіальною мережею питання оптимізації управління оборотними коштами вирішується багатьма способами: від наявності власного казначейства (як це реалізовано в нашій компанії) до передачі цієї функції банку або, можливо, в недалекому майбутньому штучному інтелекту — комп’ютеру за закладеною програмою.
Банки за своєю сутністю є багатофіліальними структурами з балансовими та безбалансовими філіями, і управління коррахунками — для них давно пройдений етап. Кожен банк обирає для себе модель управління, реєструє її в НБУ та працює за нею. Наприклад, головний банк має у НБУ основний (майстер-рахунок) та з нього виставляє ліміти використання для своїх філій. Ця технологія в банках працює вже понад десять років з моменту утворення незалежної України та впровадження платіжної системи. Інструмент сash pooling є трансляцією цієї технології із замкнутого банківського ринку на ринок клієнтів — багатофілійних компаній. Для групи компаній, що об’єднує різних юридичних осіб, ця технологія не застосовна без коригувань.
Згідно з чинним законодавством України, юридичні особи, у тому числі й ті, що мають спільних власників, не можуть просто так перетасовувати між собою залишки на рахунках фірм: необхідні призначення платежу, договори, виникають податкові наслідки. На мою думку, в рамках одного кварталу можна проводити «автоматичне» перекидання коштів між фірмами, використовуючи призначення платежу «надання тимчасової фінансової допомоги». На моєму досвіді ці завдання покладені на казначейство групи компаній. Вочевидь, банк не має всієї повнотою інформації про плановані грошови потоки і призначення вже зроблених платежів в управлінському обліку. Тому, на мій погляд, повністю покласти функції казначейства групи на банк недоцільно. Наприклад, банку можна делегувати проведення регулярних платежів у строго певній сумі із заданою періодичністю, наприклад, орендну плату за офісне приміщення. З іншого боку, скарбник також повинен тримати ці операції на контролі, оскільки нерідкі ситуації, коли в умовах обмеженості вільних коштів є більш пріоритетні платежі. Загалом досвід банківських працівників щодо побудови системи управління та структурування грошових потоків у рамках компаній холдингу чи групи реального сектору на сьогодні є надзвичайно затребуваним.
Незважаючи на зниження процентних платежів, банкам вигідно надавати послуги сash pooling з таких причин.
• Залучення корпоративних клієнтів. Великим корпоративним клієнтам вигідніше перевести всі свої рахунки в один банк, який надає повний пакет послуг сash management.
• Досягнення конкурентної переваги. Коли такі розрахунково-інформаційні послуги проектуються та розробляються в банку не для конкретного клієнта, а для цілого сегменту клієнтської бази після маркетингового вивчення ринку, це дозволяє скоротити витрати на розробку нових послуг та отримувати прибуток від їхнього виведення на ринок, що, безумовно, позитивно відбивається на діловому іміджі банку, який вибрав такий шлях.
В обхід законодавчих обмежень
Використання сash pooling із реальним перерахуванням коштів на рахунки компаній групи цілком можливе. Найбільш логічно та красиво при цьому виглядає застосування договорів позики між підприємствами групи. Безвідсоткова позика підпадає під оподаткування, тому зручніше використовувати позики під відсотки. Звичайно, якщо одне підприємство займає гроші в іншого, то процентні витрати все одно будуть. Але в цьому випадку відсотки, які сплатив один учасник групи іншому, залишаються усередині самої групи. І для групи загалом такі відсотки видатками не є.
На сьогоднішній день позика під відсотки вважається законним інструментом. Така думка ґрунтується на положеннях п. 4 ст. 5 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664 від 12.07.2001 р.: «Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їхньої компетенції». В 2004 г. Государственной комиссией по регулированию рынков финансовых услуг утверждено положение «О предоставлении отдельных финансовых услуг юридическими лицами — субъектами хозяйствования, которые по своему правовому статусу не являются финансовыми учреждениями» (распоряжение №21 от 22.01.2004). Ранее, до 24.06.2005 г., данное распоряжение распространялось на юридических лиц, которые систематически оказывают финансовые услуги по финансовому лизингу, предоставлению поручительств и займов финансовыми активами, или заключили хотя бы один договор о предоставлении перечисленных финансовых услуг на сумму, превышающую 80 тыс. грн. У такому разі необхідно було взяття на облік юридичної особи до Держфінпослуг, що підтверджувалося відповідною довідкою. Вже за рік, з 24.06.2005 р. до розпорядження №21 було внесено зміни (наказ №4241 від 24.06.2005). Відповідно до нової редакції положення, тепер його дія поширюється лише на юридичних осіб — суб’єктів господарювання (які не є за своїм правовим статусом фінансовими установами), які надають послуги з фінансового лізингу.
31.03.2006 р. розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №5555 «Про можливість надання юридичними особами — суб’єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поруки» встановлено, що « юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім фінансового кредиту) та поруки відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом». Новий Цивільний кодекс України якраз і передбачає можливість та порядок надання процентних позик будь-якими особами, які не мають статусу фінансової установи. Цей висновок найбільш очевидний на контрасті договору позики та кредитного договору. У частині 1 ст. 1054 ЦК чітко зазначено, що кредитодавцем виступає банк чи інша фінансова установа, у той час як, виходячи з частини 1 ст. 1046 ЦК позикодавцем може бути будь-який суб’єкт цивільного права (фізична чи юридична особа). На відміну від старого ЦК, договір позики за загальним правилом тепер є відплатним. Частина 1 ст. 1048 ЦК говорить: «Позикодавець має право отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше встановлено договором чи законом. Розмір та порядок отримання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».
Якщо законодавство знову зміниться і використання позик стане неможливим, можна повернутися до старого методу з використанням векселів. При цьому в одного учасника з’являється заборгованість перед другим учасником за куплені цінні папери і в той же час у нього залишаються векселі другого учасника, які він пред’являє до оплати. Але цей спосіб менш зручний.
опубліковано у журналі “&.Фінансист” № 6, 2007 р.
