Міжнародний стандарт фінансової звітності 9
Фінансові інструменти
МСФЗ 9 набуває чинності для річних періодів, які починаються 1 січня 2018 року або після цієї дати, при цьому допускається дострокове застосування.
МСФЗ 9 визначає, як суб’єкт господарювання має класифікувати та оцінювати фінансові активи, фінансові зобов’язання та деякі контракти на купівлю або продаж нефінансових об’єктів.
МСФЗ 9 вимагає від суб’єкта господарювання визнавати фінансовий актив або фінансове зобов’язання у своєму звіті про фінансовий стан, коли воно стає стороною договірних положень інструменту. Під час первісного визнання суб’єкт господарювання оцінює фінансовий актив або фінансове зобов’язання за його справедливою вартістю плюс або мінус, у випадку фінансового активу або фінансового зобов’язання, що не оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, витрати на операцію, які безпосередньо пов’язані з придбання або випуск фінансового активу чи фінансового зобов’язання.
Фінансові активи
Коли суб’єкт господарювання вперше визнає фінансовий актив, він класифікує його на основі бізнес-моделі управління активом і характеристик грошового потоку активу за контрактом, як показано нижче:
- Амортизована вартість — фінансовий актив оцінюється за амортизованою вартістю, якщо виконуються обидві наступні умови:
- актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання активів для отримання контрактних грошових потоків; і
- договірні умови фінансового активу викликають на визначені дати грошові потоки, які є виключно платежами основної суми та відсотків на непогашену основну суму.
- Справедлива вартість через інший сукупний дохід — фінансові активи класифікуються та оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний прибуток, якщо вони утримуються за бізнес-моделю, мета якої досягається шляхом отримання контрактних грошових потоків і продажу фінансових активів.
- Справедлива вартість через прибуток або збиток — будь-які фінансові активи, які не утримуються в одній із двох згаданих бізнес-моделей, оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток.
Коли і тільки тоді, коли суб’єкт господарювання змінює свою бізнес-модель управління фінансовими активами, він повинен перекласифікувати всі фінансові активи, на які впливає
Стандарт також містить Додаток А «Визначення термінів» и Додаток Б «Керівництво із застосування»
Тлумачення:
IFRIC 10 «Проміжна фінансова звітність і зменшення корисності»
IFRIC 10 « Проміжна фінансова звітність та знецінення» передбачає, що суб’єкт господарювання не сторнує збитки від знецінення, визнані у попередньому проміжному періоді щодо гудвілу.
IFRIC 16 «Хеджування чистих інвестицій в закордонну господарську одиницю»
IFRIC 16 роз’яснює три основні питання, пов’язані з хеджуванням чистої інвестиції в іноземну компанію:
- Валюта подання не створює ризику, до якого суб’єкт господарювання може застосовувати облік хеджування. Отже, материнське підприємство може призначити як ризик, що хеджується, лише курсові різниці, що виникають через різницю між його власною функціональною валютою та валютою його іноземної компанії.
- Інструментом хеджування для хеджування чистої інвестиції в іноземну компанію може володіти будь-яке підприємство в групі, а не лише материнське підприємство.
- Суб’єкт господарювання застосовує МСФЗ 9 для визначення суми, яку необхідно перекласифікувати до прибутку або збитку з резерву перерахунку іноземної валюти стосовно інструменту хеджування.
IFRIC 19 «Погашення фінансових зобов’язань інструментами власного капіталу»
Застосовуючи IFRIC 19, якщо боржник випускає інструменти власного капіталу кредитору для погашення всього або частини фінансового зобов’язання, боржник повністю або частково припиняє визнання фінансового зобов’язання. Боржник оцінює інструменти власного капіталу, випущені кредитору, за їх справедливою вартістю (або, якщо справедливу вартість неможливо достовірно визначити, за справедливою вартістю погашеного зобов’язання). Боржник визнає у прибутку або збитку будь-яку різницю між балансовою вартістю погашеного фінансового зобов’язання (або його частини) та оцінкою випущених інструментів власного капіталу.