Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32
Фінансові інструменти: подання
Мета цього Стандарту полягає у визначенні принципів для подання фінансових інструментів як зобов’язань або власного капіталу і для згортання фінансових активів і фінансових зобов’язань. Він застосовується до класифікації (з точки зору емітента) фінансових інструментів як фінансових активів, фінансових зобов’язань та інструментів власного капіталу; до класифікації пов’язаних з ними відсотків, дивідендів, збитків та прибутків, а також до обставин, за яких слід згортати фінансові активи та фінансові зобов’язання.
3 Принципи, подані в цьому Стандарті, доповнюють принципи визнання та оцінки фінансових активів та фінансових зобов’язань, подані в МСФЗ 9 “Фінансові інструменти”, і принципи розкриття інформації щодо них, подані в МСФЗ 7 “Фінансові інструменти: розкриття інформації”.
Цей Стандарт застосовується всім суб’єктам господарювання до всіх типів фінансових інструментів, окрім:
– тих часток у дочірніх, асоційованих або спільних підприємствах, що їх обліковують відповідно до МСФЗ 10 “Консолідована фінансова звітність”, МСБО 27 “Окрема фінансова звітність” або МСБО 28 “Інвестиції в асоційовані та спільні підприємства”. Проте в деяких випадках МСБО 27 або МСБО 28 дозволяє суб’єктові господарювання обліковувати частку участі в дочірньому, асоційованому або спільному підприємстві відповідно до МСБО 39. У таких випадках суб’єктам господарювання слід застосовувати вимоги цього Стандарту. Суб’єктам господарювання слід застосовувати цей Стандарт до всіх похідних інструментів на частки у дочірніх, асоційованих або спільних підприємствах;
– прав та зобов’язань працедавців згідно з програмами виплат працівникам, до яких застосовується
МСБО 19 “Виплати працівникам”;
– контракти в межах МСФЗ 17 “Страхові контракти”. Однак цей Стандарт застосовується до:
(i) похідних фінансових інструментів, які вкладені в контракти в межах МСФЗ 17, якщо МСФЗ 9 вимагає від суб’єкта господарювання їх окремо; і
(ii) інвестиційні компоненти, які відокремлені від контрактів у межах МСФЗ 17, якщо МСФЗ 17 вимагає такого розмежування.
Крім того, емітент застосовує цей Стандарт до договорів фінансової гарантії, якщо емітент застосовує МСФЗ 9 при визнанні та оцінці контрактів, але застосовує МСФЗ 17, якщо емітент обирає відповідно до пункту 7 (е) МСФЗ 17 застосовувати МСФЗ 17 в визнанні та оцінюванні їх.
– фінансових інструментів, контрактів та зобов’язань за операціями, платіж за якими здійснюється на основі акцій, до яких застосовується МСФЗ 2 “Платіж на основі акцій”, за винятком:
i) контрактів у межах сфери застосування параграфів 8-10 цього Стандарту, до яких застосовується цей Стандарт;
іi) параграфів 33 та 34 цього Стандарту, які слід застосовувати до власних викуплених акцій, придбаних, проданих, випущених або анульованих у зв’язку з програмами опціонів на акції для працівників, програмами придбання акцій працівниками та всіма іншими угодами про платіж на основі акцій.
• Класифікація фінансового інструменту у звітності емітента як зобов’язання або у складі капіталу:
-заснована на змісті, а не на формі інструменту;
-Проводиться на момент емісії і згодом не змінюється;
– Фінансовий інструмент є зобов’язанням, якщо його емітент може бути зобов’язаний передати кошти або інший фінансовий актив, а власник має право вимагати такої передачі (приклад – привілейовані акції, що випускаються з зобов’язанням зворотного викупу);
– пайовим інструментом вважається інструмент, що підтверджує право на частку активів підприємства, що залишилися після відрахування всіх його зобов’язань;
-відсотки, дивіденди, прибутки або збитки, пов’язані з фінансовим інструментом, класифікованим як зобов’язання, повинні визнаватись у складі доходів або витрат.
• Інструменти з правом зворотного продажу та фінансові інструменти, які накладають на підприємство зобов’язання щодо виплати пропорційної частки чистих активів тільки при ліквідації та які (а) є субординованими по відношенню до всіх інших класів інструментів та (б) відповідають іншим встановленим критеріям, класифікуються як часткові фінансові інструменти (тобто відбиваються у капіталі), навіть якщо вони відповідають визначенню зобов’язання за іншими ознаками.
• При випуску складових фінансових інструментів, наприклад конвертованих боргових зобов’язань, емітент повинен окремо класифікувати борговий та пайовий компоненти комбінованого інструменту.
• Взаємозалік фінансового активу та фінансового зобов’язання з відображенням у звітності нетто-суми повинен здійснюватися лише за наявності у підприємства юридично закріпленого права на взаємозалік та наміру зробити нетто-розрахунок, або одночасно реалізувати актив та виконати зобов’язання. Вартість власних викуплених акцій віднімається з капіталу, перепродаж власних викуплених акцій відбивається безпосередньо у капіталі.
• Витрати на випуск або викуп інструментів капіталу відносяться на зменшення капіталу за вирахуванням відповідного податку на прибуток.
Стандарт містить Додаток: Керівництво із застосування МСБО 32
ТЛУМАЧЕННЯ КТМФЗ (IFRIC) 2 “Частки учасників кооперативних суб’єктів господарювання та подібні інструменти“
Зазначені фінансові інструменти класифікуються як зобов’язання, крім випадків, коли суб’єкт господарювання має беззастережне право відмови від здійснення викупу часток учасників.