Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 37
Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи

МСБО 37 визначає та визначає облік і розкриття інформації про резерви, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи.

Забезпечення – це зобов’язання з невизначеним терміном або сумою. Відповідальність може бути юридичним або конструктивним зобов’язанням. Конструктивне зобов’язання виникає в результаті дій суб’єкта господарювання, через які він вказував іншим, що він прийме певні обов’язки, і, як наслідок, створив очікування, що він виконає ці обов’язки. Приклади положень можуть включати: гарантійні зобов’язання; юридичні або конструктивні зобов’язання щодо очищення забруднених земель або відновлення об’єктів; і зобов’язання, спричинені політикою роздрібного продавця щодо повернення коштів клієнтам.

Суб’єкт господарювання визнає забезпечення, якщо існує ймовірність того, що для погашення резерву знадобиться відтік грошових коштів або інших економічних ресурсів. Якщо відтік малоймовірний, об’єкт розглядається як умовне зобов’язання.

Резерв оцінюється у сумі, яку суб’єкт господарювання раціонально сплатив би за погашення зобов’язання на кінець звітного періоду або передати його третій стороні на той момент. Ризики та невизначеності враховуються при оцінці забезпечення. Резерв дисконтується до його теперішньої вартості.

МСБО 37 детально розглядає застосування вимог до визнання та оцінки для трьох конкретних випадків:

  • майбутні операційні збитки — резерв не може бути визнаний, оскільки на кінець звітного періоду немає зобов’язань;
  • обтяжливий договір породжує забезпечення; і
  • резерв на витрати на реструктуризацію визнається лише тоді, коли суб’єкт господарювання має конструктивне зобов’язання, оскільки основні особливості детального плану реструктуризації були оголошені тим, кого це стосується.

Непередбачені зобов’язання

Умовні зобов’язання – це можливі зобов’язання, існування яких буде підтверджено невизначеними майбутніми подіями, які не повністю контролюються суб’єктом господарювання. Прикладом є судовий процес проти суб’єкта господарювання, коли невідомо, чи вчинив суб’єкт правопорушення, і коли малоймовірно, що буде потрібно врегулювання.

До умовних зобов’язань також належать зобов’язання, які не визнаються через те, що їхню суму неможливо достовірно оцінити або через те, що погашення є малоймовірним. Умовні зобов’язання не включають резерви, щодо яких є певним, що суб’єкт господарювання має поточні зобов’язання, які, швидше за все, призведуть до відтоку грошових коштів чи інших економічних ресурсів, навіть якщо сума чи терміни невизначені.

Умовне зобов’язання не визнається у звіті про фінансовий стан. Однак, якщо можливість відтоку економічних ресурсів є малою, умовне зобов’язання розкривається в примітках.

Непередбачені активи

Непередбачені активи – це можливі активи, існування яких буде підтверджено настанням або ненастанням невизначених майбутніх подій, які не повністю контролюються суб’єктом господарювання. Непередбачені активи не визнаються, але вони розкриваються, коли більша ймовірність того, що відбудуться надходження вигод. Однак, коли надходження виплат є фактично впевненим, актив визнається у звіті про фінансовий стан, оскільки цей актив більше не вважається умовним.

Тлумачення:

IFRIC 1 «Зміни в існуючих зобов’язаннях щодо виведення з експлуатації, відновлення та подібних зобов’язань»

Стандарти МСФЗ вимагають від суб’єкта господарювання спочатку визнавати свої зобов’язання щодо виведення з експлуатації активів або виконання екологічного відновлення або відновлення як частини собівартості активу, так і як зобов’язання. Інтерпретація IFRIC 1 в основному стосується того, як суб’єкт господарювання обліковує будь-які наступні зміни суми зобов’язання, які можуть виникнути внаслідок (a) перегляду термінів або суми оцінених витрат на виведення з експлуатації, відновлення та відновлення або (b) зміни в поточна ринкова ставка дисконту.

IFRIC 5 «Права на частки у фондах на виведення з експлуатації, відновлення та екологічну реабілітацію»

Інтерпретація IFRIC 5 розглядає, як суб’єкт господарювання обліковує свої частки у фонді, створеному для виведення активів з експлуатації або для відновлення чи відновлення навколишнього середовища. У ньому також йдеться про те, як суб’єкт господарювання обліковує будь-які права на отримання відшкодування з таких коштів та будь-які зобов’язання щодо здійснення потенційних додаткових внесків.

IFRIC 6 «Зобов’язання, що виникають внаслідок участі у специфічному ринку – відходів електричного та електронного обладнання»

IFRIC 6 роз’яснює, коли виробники електричних товарів визнають зобов’язання, застосовуючи МСБО 37, щодо витрат на утилізацію відходів, пов’язаних з майбутньою утилізацією зазначеного відпрацьованого електричного та електронного обладнання.

IFRIC 13 «Програми лояльності клієнтів» (Замінено МСФЗ 15 « Дохід від контрактів із клієнтами»)
Інтерпретація IFRIC 13 розглядає, як підприємство обліковує бонуси за лояльність, які дають клієнтам право на безкоштовні або знижені товари чи послуги (наприклад, програми авіакомпаній, що часто літають). Застосовуючи IFRIC 13, суб’єкт господарювання розподіляє частину винагороди від початкового продажу на кредити винагороди як зобов’язання (своє зобов’язання надавати винагороди). Фактично винагорода обліковується як окремий компонент операції купівлі-продажу.

IFRIC 21 «Обов’язкові платежі»

IFRIC 21 роз’яснює, коли суб’єкт господарювання визнає зобов’язання за зборами, накладеними урядом, крім визначених зборів, таких як податки на прибуток, штрафи та пені. Застосовуючи IFRIC 21, суб’єкт господарювання визнає зобов’язання, коли він здійснює діяльність, яка ініціює сплату збору відповідно до законодавства або нормативно-правових актів. Зобов’язання визнається прогресивно, якщо подія, що зобов’язує, настає протягом певного періоду часу. Якщо зобов’язання виникає при досягненні мінімального порогового значення, то зобов’язання визнається, коли цей мінімальний поріг буде досягнутий.