Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 39
Фінансові інструменти: визнання та оцінка

МСБО 39 було замінено МСФЗ 9 з урахуванням:

  • вибір облікової політики щодо того, чи продовжувати застосовувати вимоги до обліку хеджування в МСБО 39 згідно з параграфом 7.2.21 або параграфом 6.1.3 МСФЗ 9; і
  • тимчасове звільнення в параграфі 20A МСФЗ 4, яке передбачає тимчасове звільнення деяких страховиків від застосування МСФЗ 9, доки вони не застосують МСФЗ 17.

МСБО 39 встановлює принципи визнання та оцінки фінансових активів, фінансових зобов’язань та деяких контрактів на купівлю або продаж нефінансових об’єктів. Він також визначає принципи припинення визнання фінансових інструментів та обліку хеджування. Подання та розкриття фінансових інструментів є предметами МСБО 32 та МСФЗ 7 відповідно.

Визнання та скасування визнання

Фінансовий інструмент визнається у фінансовій звітності, коли суб’єкт господарювання стає стороною договору про фінансовий інструмент. Суб’єкт господарювання вилучає фінансове зобов’язання зі свого звіту про фінансовий стан, коли його зобов’язання погашено. Суб’єкт господарювання вилучає фінансовий актив зі свого звіту про фінансовий стан, коли закінчуються його контрактні права на грошові потоки від активу; коли вона передала актив і суттєво всі ризики та вигоди від власності; або коли вона передала актив і зберегла деякі суттєві ризики та вигоди від власності, але інша сторона може продати актив. Збережені ризики та вигоди визнаються як актив.

Вимірювання

Фінансовий актив або фінансове зобов’язання спочатку оцінюються за справедливою вартістю. Подальша оцінка залежить від категорії фінансового інструменту. Деякі категорії оцінюються за амортизованою вартістю, а деякі – за справедливою вартістю. За обмежених обставин застосовуються інші бази оцінки, наприклад, певні договори фінансової гарантії.

За амортизованою вартістю оцінюються:

  • інвестиції, що утримуються до погашення — непохідні фінансові активи, які суб’єкт господарювання має позитивний намір і можливість утримувати до погашення;
  • позики та дебіторська заборгованість — непохідні фінансові активи з фіксованими або визначеними платежами, які не котируються на активному ринку; і
  • фінансові зобов’язання, які не відображаються за справедливою вартістю через прибуток або збиток або іншим чином підлягають оцінці відповідно до іншої бази оцінки.

За справедливою вартістю оцінюються:

  • фінансові активи та фінансові зобов’язання, утримувані для торгівлі — ця категорія включає похідні інструменти, не призначені як інструменти хеджування, а також фінансові активи та фінансові зобов’язання, які суб’єкт господарювання призначив для оцінки за справедливою вартістю. Усі зміни справедливої ​​вартості відображаються у прибутку або збитку.
  • фінансові активи, наявні для продажу — усі фінансові активи, які не підпадають під жодну з інших категорій. Вони оцінюються за справедливою вартістю. Нереалізовані зміни справедливої ​​вартості відображаються в складі іншого сукупного доходу. Реалізовані зміни справедливої ​​вартості (від продажу чи знецінення) відображаються у прибутку чи збитку на момент реалізації.

МСБО 39 встановлює умови, коли дозволяється спеціальний облік хеджування, а також процедури обліку хеджування.

Стандарт містить Додаток: Керівництво із застосування

Тлумачення:

IFRIC 9 «Переоцінка вбудованих похідних інструментів» (Замінено МСФЗ 9 « Фінансові інструменти»)

IFRIC 9 роз’яснює, що суб’єкт господарювання повинен оцінити, чи вимагає МСБО 39 відокремлення вбудованого похідного інструменту від основного контракту та його обліку як похідного, коли підприємство вперше стає стороною контракту.

Подальша переоцінка забороняється, якщо немає змін в умовах контракту, що суттєво змінює грошові потоки, які в іншому випадку вимагалися б згідно з контрактом, і в цьому випадку потрібна повторна оцінка. Підприємство, яке вперше застосовує, має оцінити, чи потрібно відокремлювати вбудований похідний інструмент на основі умов, які існували на дату, коли вона вперше стала стороною контракту, якщо не відбулася подальша зміна умов контракту, яка суттєво змінила грошові потоки.

IFRIC 10 «Проміжна фінансова звітність і зменшення корисності»
IFRIC 10 «  Проміжна фінансова звітність та знецінення»  передбачає, що суб’єкт господарювання не сторнує збитки від знецінення, визнані у попередньому проміжному періоді щодо гудвілу.

IFRIC 16 «Хеджування чистих інвестицій в закордонну господарську одиницю»

IFRIC 16 роз’яснює три основні питання, пов’язані з хеджуванням чистої інвестиції в іноземну компанію:

  • Валюта подання не створює ризику, до якого суб’єкт господарювання може застосовувати облік хеджування. Отже, материнське підприємство може призначити як ризик, що хеджується, лише курсові різниці, що виникають через різницю між його власною функціональною валютою та валютою його іноземної компанії.
  • Інструментом хеджування для хеджування чистої інвестиції в іноземну компанію може володіти будь-яке підприємство в групі, а не лише материнське підприємство.
  • Суб’єкт господарювання застосовує МСФЗ 9 для визначення суми, яку необхідно перекласифікувати до прибутку або збитку з резерву перерахунку іноземної валюти стосовно інструменту хеджування.

IFRIC 19 «Погашення фінансових зобов’язань інструментами власного капіталу»

Застосовуючи IFRIC 19, якщо боржник випускає інструменти власного капіталу кредитору для погашення всього або частини фінансового зобов’язання, боржник повністю або частково припиняє визнання фінансового зобов’язання. Боржник оцінює інструменти власного капіталу, випущені кредитору, за їх справедливою вартістю (або, якщо справедливу вартість неможливо достовірно визначити, за справедливою вартістю погашеного зобов’язання). Боржник визнає у прибутку або збитку будь-яку різницю між балансовою вартістю погашеного фінансового зобов’язання (або його частини) та оцінкою випущених інструментів власного капіталу.