Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 40
Інвестиційна нерухомість

Мета цього стандарту – визначити обліковий підхід до інвестиційної нерухомості та пов’язані з ним вимоги до розкриття інформації.

Інвестиційна нерухомість – це земля або будівля (включаючи частину будівлі) або обидва те, що:

  • утримується для отримання орендної плати або для збільшення вартості капіталу, або для того і іншого;
  • не зайняті власниками;
  • не використовуються у виробництві або постачання товарів і послуг, або для управління; і
  • не призначені для продажу в ході звичайної діяльності.

Інвестиційна нерухомість може включати інвестиційну нерухомість, що перебудовується.

Інвестиційна нерухомість спочатку оцінюється за собівартістю. Вартість частки інвестиційної нерухомості, яка утримується за договором оренди, оцінюється відповідно до МСБО 17 за меншою із справедливої вартості частки власності та теперішньої вартості мінімальних орендних платежів.

Для подальшої оцінки суб’єкт господарювання повинен прийняти або модель справедливої ​​вартості, або модель собівартості як свою облікову політику для всіх інвестиційних об’єктів нерухомості. Усі суб’єкти господарювання повинні визначити справедливу вартість для оцінки (якщо суб’єкт господарювання використовує модель справедливої ​​вартості) або розкриття (якщо використовує модель собівартості). Справедлива вартість відображає ринкові умови на кінець звітного періоду.

Відповідно до моделі справедливої ​​вартості інвестиційна нерухомість переоцінюється на кінець кожного звітного періоду. Зміни справедливої ​​вартості визнаються у прибутку або збитку в міру їх виникнення. Справедлива вартість — це ціна, за якою майно може бути обміняно між обізнаними, бажаючими сторонами в угоді між вільними сторонами, без вирахування витрат на операцію (див. МСФЗ 13).

Відповідно до моделі собівартості інвестиційна нерухомість оцінюється за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від знецінення. Справедлива вартість розкрита.

Прибутки та збитки від вибуття визнаються у прибутках або збитках.