3 серпня 2018 року Мінфін видав наказ № 673 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на додану вартість», яким затвердив чотири узагальнюючі податкові консультації (УПК):

  • щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість від’ємної різниці між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною реалізації такого товару на експорт;
  • щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів;
  • щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з отримання постійним представництвом нерезидента фінансування від головної компанії – нерезидента;
  • щодо оподаткування податком на додану вартість операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно.

1) щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість від’ємної різниці між ціною придбання (звичайною ціною) товару та ціною реалізації такого товару на експорт.
Консультація визначає, що у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче ціни придбання (звичайної ціни) такого товару, нульова ставка податку на додану вартість застосовується до такої операції в цілому, за умови підтвердження факту вивезення товарів у відповідному митному режимі належно оформленою митною декларацією.

2) щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів.
У консультації наведений перелік документів, які для цілей оподаткування податком на додану вартість можуть підтвердити факт знищення або зруйнування внаслідок дії обставин непереборної сили та у інших випадках ліквідації без згоди платника податку, в тому числі при викраденні, основних виробничих або невиробничих засобів, а також у випадку ліквідації основних засобів у зв’язку з їх розібранням або перетворенням у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
При цьому такі документи (копії документів) платник податку може подати контролюючому органу у загальновстановленому порядку за власною ініціативою або на запит контролюючого органу (або особисто платником податків, або уповноваженою на це особою, або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, або засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису).

3) щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з отримання постійним представництвом нерезидента фінансування від головної компанії – нерезидента.
Консультація визначає, що кошти, що надходять на рахунок постійного представництва нерезидента в Україні від головної компанії –нерезидента, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким представництвом, і не мають бути об’єктом оподаткування податком на додану вартість при отриманні таких коштів, а тому постійне представництво нерезидента в Україні не визначає податкові зобов’язання з податку на додану вартість та не враховує їх у загальному обсязі операцій для цілей обов’язкової реєстрації такого постійного представництва платником податку на додану вартість.

4) щодо оподаткування податком на додану вартість операцій банків та інших фінансових установ з передачі у фінансовий лізинг майна, набутого ними у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно.
Консультація визначає, що у випадку передачі у фінансовий лізинг майна, набутого банками або іншими фінансовими установами внаслідок звернення стягнення на таке майно, такі банки та інші фінансові установи:

– застосовують режим звільнення від оподаткування податком на додану вартість на підставі абзацу другого пункту 197.12 статті 197 Кодексу до частини вартості майна, за якою таке майно було набуте у власність в рахунок погашення зобов’язань за договором кредиту (позики);

– нараховують податкові зобов’язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, у разі якщо під час придбання банком такого майна суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту;

– нараховують податкові зобов’язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання такого майна з урахуванням вимог, визначених пунктом 189.15 статті 189 Кодексу.